Однодумців посилає в подарунок Господь Бог

Єдність має бути відмінною рисою християнства. Так говорить Св. Писання: «Отже, якщо є якась розрада у Христі, якщо є якась відрада любові, якщо є якесь товаришування духу, якщо є якесь милосердя й жалісливість, то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте одностайні та однодумні». (Филип’ян 2:1-2)

Якщо ви підбадьорюєте одне одного тим, що ви маєте завдяки єдності з Христом, якщо з любов’ю втішаєте одне одного, якщо ви духовно згуртовані, виявляєте співчуття і ніжні почуття, то продовжуйте робити це й надалі. Будьте одностайними, любіть один одного і зберігайте єдність у думках і справах.

І тоді моя радість буде повною. Нічого не робіть із марнославства або бажання посперечатися, але будьте смиренними і вважайте інших вищими за себе. Дбайте не тільки про свої інтереси, а й про інтереси інших. Нехай у вас буде такий самий спосіб мислення, як у Христа Ісуса: він, хоча й був подібний до Бога, навіть не думав про те, щоб спробувати стати рівним Богові. Навпаки, він відмовився від усього, уподібнився рабу і став людиною. Ба більше, ставши людиною, він упокорив себе і залишався слухняним до самої смерті.

Тому Бог підніс його і по своїй доброті дав йому ім’я, вище за будь-яке інше ім’я, щоб перед ім’ям Ісуса схилили коліна всі, хто на небі, на землі й під землею, і щоб усі відкрито визнали Ісуса Христа Господом на славу Бога, Отця.

Тому закликаю вас: і далі домагайтеся спасіння. Адже сам Бог у згоді зі своєю волею зміцнює вас і дає вам і бажання, і силу діяти. Робіть усе без нарікань і суперечок, щоб бути чистими й бездоганними дітьми Бога. Ви сяєте в цьому світі, як яскраве світло, хоча живете серед зіпсованих і розбещених людей. Твердо тримайтеся слова життя.

Тоді в день Христа я буду радіти, знаючи, що мої зусилля і праця були не марними. І навіть якщо я, немов винне приношення, виливаюся на прощення гріхів, яке ви приносите, здійснюючи своє служіння, до чого вас спонукає віра, я радію і радію з усіма вами.

І ви радійте і радійте разом зі мною. Сподіваюся, що незабаром, якщо Господь Ісус дозволить, я пошлю до вас Тимофія, щоб порадіти, дізнавшись, як у вас справи. У мене немає нікого іншого з подібним настроєм, хто б щиро подбав про вас.

Всі інші думають тільки про себе, а не про те, чого хоче Ісус Христос. Але, як ви знаєте, Тимофій показав, що він не такий, адже, немов дитина з батьком, він старанно працював зі мною, проповідуючи радісну звістку.

А зараз я вважаю за необхідне відправити до вас Епафродита, мого брата, співробітника і соратника, якого ви послали допомагати мені. Він дуже хоче побачити всіх вас, і він дуже засмучений через те, що ви почули про його хворобу. Він справді захворів, та так, що ледь не помер.

Але Бог проявив до нього милосердя, і не тільки до нього, а й до мене, щоб я не засмутився ще більше. Тому я відправлю його до вас якомога швидше, щоб, побачивши його, ви знову відчули радість, і тоді мені не доведеться за вас переживати. Радо прийміть його, як ви зазвичай приймаєте учнів Господа, і дорожіть такими людьми, як він. Служачи Христу, він виявився близьким до смерті, він ризикував своїм життям заради мене, адже ви не могли бути поруч, щоб мені допомогти.

Филип’янам 2:1-30