Що таке віра, і чим вона відрізняється від надії?

Що таке віра, і чим вона відрізняється від надії? Ми часто згадуємо віру, надію і любов разом. Але чи є різниця між вірою і надією? І якщо є, то в чому вона полягає? Напевно, багато хто з нас не раз розмірковував над цими питаннями. З одного боку, віра і надія дуже схожі між собою — і тому важко провести між ними чітке розмежування. І це не дивно, адже як віра, так і надія

так і надія мають відношення до очікування якихось подій майбутнього на підставі впевненості в невидимому Богові, який і забезпечить виконання очікуваного.

Тож, ми можемо сказати, що віра і надія є двома проявами одного й того самого стану: нашої впевненості в Богові, очікування Його явлення і дії.

І, тим не менш, кожна з них має свої особливості.

Віра — це дієва складова нашого очікування.

Коли ми чуємо слово Боже і сприймаємо його з усією серйозністю — це впливає на нашу поведінку, вчинки і спосіб життя. Це і є віра — вона відповідає на слово Боже нашою дією. Завдяки їй ми починаємо будувати своє життя з повним усвідомленням реальності сказаного Богом.

Це в жодному разі не означає, що ми спасаємося справами (справами віри). Швидше, віра — це той інструмент, через який Сам Бог робить у нас і через нас добрі справи. Віра первинна, справи вторинні, але справжня віра завжди проявиться у зміненій поведінці та справах.

Надія, своєю чергою, більше пов’язана з нашим внутрішнім емоційним станом у процесі очікування виконання Божого слова.

У посланні до Римлян Павло пише:

«Бог же надії нехай сповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб вам буяти в надії силою Святого Духа».(Послання до римлян 15:13)

Якщо уважно вчитатися в цей вірш, можна побачити кілька цікавих моментів. Насамперед видно, що, коли Бог сповнить нас радістю і миром у віруванні, ми будемо рясніти надією.

Складається відчуття, що тут Павло фактично прирівнює «радість і мир у віруванні» до «надії» (адже чим ми сповнені, тим ми й рясніємо).

Ця думка підтверджується й тим, що в цьому вірші Павло називає Бога Богом надії.

Тобто Бог, який продукує надію, сповнить нас чимось (радістю і миром), після чого ми будемо рясніти надією. Дуже схоже, що це щось — це і є сама надія.

Ба більше, придивившись, можна побачити, що цей вірш має дзеркальну структуру:

Бог

  • наповнить вас чимось
  • ви будете рясніти чимось
  • силою Святого Духа (Бога).

Такий прийом часто використовується в Біблії, щоб чіткіше виділити і розкрити якусь думку. Симетрична структура вірша підказує нам, що як перша, так і друга його частини передають не дві різні думки, але більш повно розкривають одну думку:

Бог сильний наповнити віруючих надією до надлишку

Таким чином, ми бачимо, що «радість і мир у віруванні», про які Павло пише, є або самою суттю християнської надії, або прямим її проявом.

Цікаво, що в грецькому оригіналі вірша, який ми розглядаємо, йде саме дієслово «вірувати», а не іменник «віра». Це ще раз підкреслює, що віра є дієвою, активною, спрямованою назовні (через нашу поведінку). Але при цьому вона має супроводжуватися внутрішнім станом миру і радості віруючого (нашою надією).

Саме так віра і надія повинні йти поруч рука об руку, будучи вираженням нашої впевненості в Бозі.

Але іноді буває, що одна з цих двох сестер десь губиться. Чи то ми, втрачаючи віру, починаємо проводити суєтне життя, «сподіваючись», що все в нас буде добре. Чи то ми втрачаємо радість і мир, а наша віра намагається утримати нас на плаву своїми справами, сама перебуваючи на межі відчаю.

Коли таке відбувається, найімовірніше, у нас виникли проблеми з упевненістю в Бозі. І тому ми не можемо мати здорової віри без надії, як і здорової надії без віри. Але що ж робити в такому випадку?

Павло чітко усвідомлював, що здатність мати «радість і мир у віруванні» походить від Бога і дається нам силою Святого Духа. Саме до Нього Павло і звертався з благанням, коли писав: «Бог надії нехай наповнить вас…» Саме до Нього повинні звертатися в благанні й ми. Адже тільки Він здатний наповнити нас, і наповнити до надлишку.

Як і в іншому місці Павло каже, що:

«Царство Боже — це праведність, мир і радість у Дусі Святому» (Послання до римлян 14:17).

У Біблії праведність нерозривно пов’язана з вірою. А радість і мир — з надією. І все це ми можемо мати тільки в Бозі силою Святого Духа.

Тож давайте до Нього й спрямовуватимемо наші серця замість того, щоб власними силами наповнювати свої життя порожніми справами й порожніми надіями.

Вам может также понравиться...